Онко портал » Головний експерт МОЗ зі спеціальності «Онкологія» професор Олексій Ковальов: «Ми не те що не можемо дозволити собі мати державну програму «Онкологія», ми не можемо собі дозволити не мати її»

Головний експерт МОЗ зі спеціальності «Онкологія» професор Олексій Ковальов: «Ми не те що не можемо дозволити собі мати державну програму «Онкологія», ми не можемо собі дозволити не мати її»

12.04.2017

IMG_5974Вже четвертий місяць вітчизняна онкологія живе без цільової державної програми. Тривога й розгубленість онкологів за цей час потроху стихли, система надання допомоги онкохворим  як і раніше працює, закупівлі препаратів не впали і навіть зросли, а в регіонах приймають місцеві програми розвитку онкологічної служби. Чи означає це, що без офіційного затвердження державної програми, онкологія і далі може жити і розвиватися? Про це onco.com.ua поговорив з головним позаштатним експертом МОЗ зі спеціальності «Онкологія», завідувачем кафедри онкології Запорізької медичної академії післядипломної освіти, доктором медичних наук, професором Олексієм Ковальовим.

З 2002 року розвиток онкологічної служби в нашій країні регулювався цільовою державною програмою «Онкологія», з 2009 до грудня 2016 року програма мала силу Закону України. На початку минулого року група експертів почала активно розробляти концепцію нової програми, в травні ми представили її на ХІІІ з’їзді онкологів України, з’їзд підтримав цю концепцію, але програма так і не була перезапущена. Одна з причин – постанова Кабінету Міністрів про заборону фінансування нових цільових державних програм. Тим не менше, ми сподіваємося, що програма «Онкологія» в нашій країні все ж таки буде прийнята, оскільки інвестування держави у здоров’я населення України (у тому числі і  в боротьбу з раком) має бути пріоритетом соціального розвитку нашого суспільства.

Я переглядала стару програму – багато з того, що планувалося так і не було виконано. То чи справді вона така важлива?

Попередня програма була дуже позитивною і правильною, однак її автори дещо переоцінили можливості вітчизняної галузі, адже хотілося багато чого. Крім того, не були розроблені конкретні механізми реалізації деяких положень програми (наприклад, хто, де і за які гроші буде проводити скринінг раку основних локалізацій). Розробляючи нову концепцію, ми це врахували. При цьому хочу підкреслити, що програма «Онкологія» – це не тільки заходи із закупівлі медикаментів для лікування раку, це новий програмний документ розвитку галузі. Наскільки мені відомо, керівництво МОЗ вже заявило, що нова програма таки буде. Ми дуже на це сподіваємося.

А яка стратегія закладена в розроблений проект нової програми?

Ми виписали програму, визначивши в ній головною метою профілактичну спрямованість і ранню діагностику передпухлинних і онкологічних захворювань. Звичайно, радикальне лікування, реабілітація пацієнтів, паліативна допомога – це дуже важливо, адже в країні близько 1 мільйона людей живуть з цим діагнозом. І цими напрямками обов’язково будуть займатися. Однак саме профілактика, рання діагностика і скринінг є дуже потужним потенціалом протиракової боротьби. В цьому напрямку слід активно працювати, шукати способи мотивування людей бути здоровими, брати участь у скринінгових заходах, вчасно ходити до лікаря і так само мотивувати державу і місцеві органи влади вкладати гроші у профілактику та ранню діагностику. Це дуже непросто. Наприклад, ми у себе, в Запорізькій області, маємо проект з профілактики раку шийки матки – мова йде про вакцинацію дівчаток-підлітків від вірусу папіломи людини, який є основною причиною розвитку цієї патології. Було підраховано, що на такі заходи (створення реєстру та вакцинацію) протягом 3-х років потрібно витрачати приблизно  800 тисяч грн/рік – усього на проект 2,5 млн. Погодьтеся, це зовсім невеликі гроші для бюджету. Як свідчить світовий досвід, за допомогою противірусної вакцини можна виростити ціле покоління молодих жінок без раку шийки матки. Більш того, на лікування інвазивного раку сучасними препаратами держава і самі хворі витратять в майбутньому зовсім інші, вже величезні гроші. Але регіонарної програми вакцинації від вірусу папіломи людини в Запорізькій області як не було, так і немає. Хоча в сусідніх областях (Дніпровській, Черкаській) такі програми успішно працюють вже не один рік.

Але держава майже не оплачує дороге сучасне протипухлинне лікування – тоді навіщо їй враховувати такі витрати?

Про дороге лікування. Ось в Україну заходить таргетний препарат для лікування раку молочної залози, вартість лікування цим препаратом у США становить 13 тисяч доларів в місяць. А продовжити життя пацієнтам цей препарат реально зможе лише на кілька місяців. З огляду на це Великобританія, наприклад, вже відмовилася від його використання і не внесла препарат у свої стандарти лікування – занадто дорого і недостатньо ефективно з точки фармакоекономіки. Чи може Україна дозволити собі таке дороге лікування? Моя позиція в цьому питанні така: якщо вартість двох місяців життя хворого становить десятки тисяч доларів, то держава не повинна вкладати гроші в таке лікування. Але є ж і інші препарати для лікування агресивних форм раку молочної залози. При використанні цих сучасних засобів жінки живуть роками, одужують. Чи маємо ми право відмовляти їм у такому лікуванні? Навіть якщо воно дороге… Підкреслю: потрібно правильно розставляти пріоритети, враховувати такі показники як «вартість/ефективність» того чи іншого препарату або виду лікування. Для цього і існують медичні експерти, створюються стандарти лікування. До речі, тільки в серпні минулого року були випущені українські стандарти лікування раку по 28 локалізаціях. Ці стандарти повністю відповідають європейським протоколам. Цьому передувала кількамісячна кропітка робота десятків фахівців. Це, дійсно, був колосальний труд.

А наскільки сьогодні онкодиспансери забезпечені базовими хіміопрепаратами? Адже для більшості пацієнтів навіть вони недоступні?

Держава завжди забезпечувала диспансери хіміопрепаратами в середньому на 10-15 відсотків. Завжди. Враховуючи, що в минулому році у зв’язку зі зміною правил закупівель була затримка з постачання, а в цьому році почали надходити препарати і за минулий і за поточний рік, деякий час в диспансерах може виявитися навіть надлишок цитостатиків. Але ситуація поступово вирівняється. Оскільки в недалекому майбутньому більшу частину витрат по онкології візьмуть на себе місцеві бюджети, важливу роль, на жаль, буде  відігравати людський фактор. Я маю на увазі розуміння проблем онкології депутатами обласних рад, начальниками департаментів охорони здоров’я, головними онкологами областей та головними лікарями онкодиспансерів. Наприклад, у Чернігові вже прийняли обласну програму розвитку онкологічної служби,  розробили заходи по скринінгу раку шийки матки, а в цьому році планують закупити і лінійний прискорювач для сучасної променевої терапії – їх всього в Україні 10-15 одиниць і майже половина в приватних клініках. Прекрасну динаміку розвитку демонструють і інші онкологічні диспансери – Львівський, Вінницький, Рівненський, Дніпровський. Їх приклад є прекрасним доказом, що при правильних зусиллях, навіть за короткий час, можна змінити ситуацію на краще. Ось вам і доказ важливості людського фактора, професійного бачення проблеми і вмілого адміністрування тими фахівцями (головні лікарі, начальники департаментів охорони здоров’я), які відповідають за розвиток служби. Але  не можна покладатися тільки на людський фактор і сподіватися на взаєморозуміння виконавчої влади і органів охорони здоров’я. А раптом цього порозуміння немає? Раптом не вистачить професійної кваліфікації?

Саме тому загальнодержавна програма розвитку онкології дуже потрібна, вона дозволить скоординувати спільні дії в масштабах всієї країни. Подібні програми є у всіх розвинених країнах. Таких програм немає тільки в країнах Африки. По-перше, утвердженням такої програми держава покаже, що питання охорони здоров’я є пріоритетом розвитку нашого суспільства. По-друге, реалізація цієї програми неможлива без спільних зусиль усього соціуму – системи охорони здоров’я, органів влади та місцевого самоврядування, громадських організацій. І все ж у нас є підстави для оптимізму. Найголовніше – в Україні є фахівці, що володіють досвідом і великим бажанням поліпшити роботу онкологічної служби в нашій країні.

 

 

 

Всі статті розділу: "Публікації"








Руслана Холохоренко
04.03.2017 Руслана Холохоренко

Самое сложное испытание

Євгенія Гінзбург
17.02.2017 Євгенія Гінзбург

Реабилитация. Есть ли у вас план?

Ангеліна Шостак
17.01.2017 Ангеліна Шостак

Советы от “бывалой”




Перевірити наявність ліків


Популярні