Онко портал » НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ У ДІЇ, ПАЦІЄНТИ — ЗА БОРТОМ?

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕРЕЛІК ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ У ДІЇ, ПАЦІЄНТИ — ЗА БОРТОМ?

26.02.2018

шамрай

Для закупівлі хіміопрепаратів для лікування жінок з агресивною формою раку грудей на Вінниччині  цьогоріч виділили  15 млн грн   – а це вдвічі більше,  ніж  минулоріч область  змогла  замовити цих же препаратів за квотами МОЗ.  Тільки от придбати ліки для пацієнток в області не можуть, оскільки законодавчо прописано: регіони можуть закуповувати тільки після того, як на 100 відсотків забезпечать все з Нацпереліку. Наразі:  препаратів  з держзакупівель за 2017 рік ще немає, тендери по регіональних закупках не оголошені, пацієнтки перервали лікування. Ось як прокоментував   цю ситуацію газеті “Ваше здоров’я”  головний лікар Подільського регіонального центру онкології, доцент кафедри онкології та медичної радіології Вінницького національного медуніверситету ім. М. І. Пирогова доктор медичних наук Володимир ШАМРАЙ,

Національний перелік лікарських засобів, який було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 р. №180, не витримує жодної критики — про це говорили і фахівці з різних напрямків медицини, і представники громадськості. Онкологи також вдарили на сполох, адже з вказаного переліку зникли таргетні препарати, які на сьогодні вважаються одними з найперспективніших у лікуванні онкохворих. До речі, у старому переліку, яким керувалися раніше під час закупівлі лікарських засобів, було вісім молекул моноклональних антитіл, а після прийняття Постанови №180 залишилася одна. 13 грудня 2017 року Уряд ухвалив нову редакцію Національного переліку основних лікарських засобів, однак ситуація не змінилася, і пов’язані із цим прогнози вкрай невтішні. Наприклад, з Національного переліку зник препарат трастузумаб, котрий, зокрема, застосовують у терапії HER2 — позитивного підтипу раку молочної залози (особливо агресивного), на який страждають переважно молоді жінки репродуктивного віку (приблизно 5-7% від загальної кількості таких хворих). До речі, цей препарат включено до Орієнтовного переліку основних життєво необхідних лікарських засобів, розробленого ВООЗ для розвинених країн і тих, що розвиваються. На його основі й складаються відповідні національні переліки. Україна ж пішла унікальним шляхом, адже запропонувала вирішувати проблеми онкохворих самим хворим та їх родинам. Бо на сьогодні медичні заклади не мають змоги закуповувати хіміопрепарати, навіть якщо на місцевому рівні знайдуть відповідні кошти. Ми постійно недоотримували ліки за поставками МОЗ і намагалися хоч якось компенсувати їх дефіцит за рахунок місцевого бюджету, проте нині склалася безпрецедентна ситуація. У 2017 році область не отримала від МОЗ жодного хіміопрепарату із заявленого переліку (загальна квота Вінниччини за централізованими закупівлями на 2017 рік становила понад 17,6 млн грн, з них більше ніж 7,3 млн грн передбачалося на придбання 580 флаконів трастузумабу). Натомість згідно з обласною програмою лікування онкохворих, прийнятою у грудні 2016 року із загальним бюджетом 367 млн грн, на 2017 рік було передбачено закупівлю хіміопрепаратів на 15 млн грн. Так от, ми навіть перевищили цю квоту приблизно на 500 тис. грн, але закуплені ліки вже повністю використано. На жаль, у Вінницькій області щорічно реєструють понад 550 нових випадків раку молочної залози. І приблизно 30-40 таких пацієнток потребують лікування саме трастузумабом — альтернативи не існує, до того ж його вже внесено у вітчизняні протоколи лікування, як і у стандарти інших країн світу. На сьогодні у нас склалася критична ситуація, коли, з одного боку, є певні можливості обласного бюджету закупити ці ліки за регіональною програмою лікування онкохворих (зокрема, місцева влада виділила 15 млн грн на придбання хіміотерапевтичних препаратів у 2018 році), а з іншого — існує обмеження Національного переліку, оскільки закупівлі за кошти обласного бюджету також мають проводитися в його рамках. Пацієнти, які почали отримувати вказаний препарат минулого року, опинилися в критичній ситуації: терапію переривати не можна, запаси ліків вичерпано, закупити їх за бюджетні кошти неможливо, а вартість лікування непідйомна для хворих — у середньому курс обходиться у близько 800 тис. грн (залежно від фірми — виробника вказаного препарату). Тому керівництво обласного Департаменту охорони здоров’я звернулося до ОДА з проханням порушити це питання перед Урядом. Украй важливо переглянути Національний перелік основних лікарських засобів або ж дозволити закупівлю відсутніх у ньому препаратів за рахунок місцевих бюджетів. На місцях краще знають особливості захворюваності населення, тож повинні мати право витрачати кошти обласного бюджету, орієнтуючись на реальні потреби в тих чи інших лікарських засобах. Затверджений варіант Національного переліку основних лікарських засобів викликає здивування в онкологів ще й тому, що однією рукою МОЗ обмежує кількість дієвих сучасних засобів для лікування онкохворих, а іншою — видає наказ, який наполегливо рекомендує впроваджувати в клінічну практику міжнародні протоколи. А вони їх читали? Чи взагалі не орієнтуються в тому, що вимоги цих протоколів не можна виконати з таким Національним переліком? Подібне протиріччя виникає, коли, попри затверджений Наказ МОЗ України №845, який чітко регламентує, що онкологічні хворі повинні лікуватися в спеціалізованих медичних установах, окремий департамент цього ж відомства направо- наліво видає ліцензії на лікування вказаного контингенту приватним клінікам (без перевірки відповідності матеріально-технічної бази), що часто призводить до сумних наслідків. Кому вигідний такий хаос? Тому дуже хотілося б почути від представників МОЗ, на що вони орієнтуються у своїй політиці, як працювати в таких умовах нам, лікарям, і головне — які перспективи розвитку вітчизняної онкології за такого ставлення? Також пора хоча б один раз за два роки нарешті зібрати фахівців галузі, бо «пробитися» поодинці до керівництва нашого Міністерства неможливо, навіть задля вирішення життєво важливих питань. Там з розкритими обіймами приймають лише активістів деяких пацієнтських та громадських організацій, з медичною спільнотою МОЗ втратило зв’язок, і це деструктивна тенденція. Це підтверджує й процес ухвалення Національного переліку основних лікарських засобів, коли в Міністерства не виникло бажання зібрати фахівців (не було запрошено ні провідних спеціалістів Національного інституту раку, ні представників регіонів), порадитися з ними, вивчити реальні потреби, хоча часу на це вистачало, адже у 2016 році перелік було відхилено і відправлено на доопрацювання. Та прикро констатувати, як саме його «допрацювали» за цей час у кулуарах. Я жодним чином не стверджую, що до переліку потрапили непотрібні препарати, — більшість з них ми застосовуємо у своїй щоденній практиці. Але без блоку таргетних та інших інноваційних лікарських засобів фахівці не зможуть надавати допомогу хворим на сучасному рівні, згідно з кращими клінічними протоколами. Національний перелік повинен формуватися на засадах медичної доказовості й орієнтуватися на стандарти лікування ЄС, тож має бути значно ширшим і включати як добре відомі ліки, так і нові та інноваційні. Тому потрібно або розширити Національний перелік основних лікарських засобів (обов’язково залучивши до цього процесу спеціалістів в тій чи іншій галузі, бо якщо й надалі орієнтуватимемося винятково на думку представників громадських організацій, наступимо на ті самі граблі й знову опинимося у глухому куті), або ж дозволити закуповувати ті чи інші препарати за квотами обласних бюджетів в обхід Національного переліку. Інакше нас чекає катастрофа: кількість онкохворих збільшується, а спектр закупівель дієвих препаратів для їх лікування — зменшується. І йдеться не лише про рак молочної залози. До Національного переліку, наприклад, не ввійшли препарати з діючою речовиною бевацизумаб, які є ефективними при раку травного тракту, а також «революційні» препарати з доведеною ефективністю для лікування раку легень та інших локалізацій. Зрештою, це призведе до неконтрольованих наслідків, а можливо, і до соціального вибуху, коли біля МОЗ зберуться онкохворі (за статистикою їх в Україні вже більше 1 млн) та їх родичі, на плечі яких держава перекладає порятунок близьких людей. Але чиновники не чують ані пацієнтів, ані лікарів, ані владу на місцях, при тому, що ми просимо навіть не додаткові гроші, а можливість реалізувати право закуповувати ліки для наших хворих за кошти обласного бюджету! Нещодавно одна з наших пацієнток звернулася до МОЗ з листом-проханням забезпечити її одним із таргетних препаратів, який вона вже використовує, але на сьогодні він не включений до Національного переліку. Так от, МОЗ не знайшло нічого кращого, як перенаправити цей лист… в область, мовляв, вирішуйте проблему. При цьому не вказало, як саме це можна зробити в нинішніх умовах. Вигідна позиція: пообіцяти, що із затвердженням Національного переліку кожен пацієнт буде забезпечений життєво важливими ліками і зможе вимагати їх у лікувального закладу, а потім вмити руки. МОЗ також лукавить, коли стверджує, що існують інші варіанти виходу, наприклад, подати пропозицію на придбання необхідних ліків, які закуповуватимуться міжнародними спеціалізованими організаціями. Адже цей перелік вже готовим спускається в регіони для вибору з того, що «подано», наші ж додаткові замовлення ніхто не враховуватиме. Схоже, у наших пацієнтів також немає іншого виходу, аніж йти в аптеку за ліками, не передбаченими Національним переліком. От тільки там їх не завжди можна придбати, та й ціни на деякі з них — захмарні (почасти хворим доводиться продавати майно). Мене дивує позиція МОЗ, яке ще два з половиною роки тому обіцяло навести лад у держзакупівлях ліків, а нині не може вчасно провести тендерні процедури. Тому як один з варіантів конструктивного вирішення зазначеної проблеми пропоную передавати кошти державного бюджету для кожного регіону у вигляді субвенції на придбання хіміопрепаратів. А для запобігання корупційній складовій тендерні процедури здійснювати за участі представників громадських організацій. У такому разі відповідальність за своєчасне отримання хіміопрепаратів лягатиме на місцевих керівників. Минуло майже 2 місяці 2018-го, а ми не отримали жодної позиції за поставками МОЗ за 2017 рік, за 2016-й — лише на 96%! Але це вже — поле діяльності відповідних контролюючих органів.

Всі статті розділу: "Публікації"








Руслана Холохоренко
04.03.2017 Руслана Холохоренко

Самое сложное испытание

Євгенія Гінзбург
17.02.2017 Євгенія Гінзбург

Реабилитация. Есть ли у вас план?

Ангеліна Шостак
17.01.2017 Ангеліна Шостак

Советы от “бывалой”




Перевірити наявність ліків


Популярні