Онко портал » Юлія Бабенко: «Арт-терапія – це спосіб «смикнути людину за косичку» і надихнути на боротьбу з хворобою»

Юлія Бабенко: «Арт-терапія – це спосіб «смикнути людину за косичку» і надихнути на боротьбу з хворобою»

Юлія Бабенко: Арт-терапія - це спосіб «смикнути людину за косичку» і надихнути на боротьбу з хворобою

Малювання, ліплення, шиття ляльок, рольові ігри та розповідь казок – психологи стверджують, що арт-терапія здатна допомогти людині розкрити свій внутрішній потенціал і знайти в собі ресурси перемогти хворобу. Про лікування мистецтвом і свій досвід застосування арт-терапії – спеціально для Онкопорталу розповіла психолог, арт-терапевт, співзасновник центру арт-терапії та кольоротерапії «Байка» Юлія Бабенко.

Що таке арт-терапія стосовно онкології? 
Арт-терапія – це розділ тілесно-орієнтованої психології, що використовує колір і образ для діагностики та лікування широкого спектра психо-емоційних і поведінкових розладів. А якщо простіше, то … У кожного з нас бувають моменти, коли ми втомлені, немає ні сил, ні бажання щось робити. А що ж говорити про людей, які зіткнулися з важким захворюванням! Ми починаємо шукати допомоги, але найчастіше шукаємо її десь зовні, а ніяк не в самих собі. Ми твердимо собі: у мене просто немає сил ні на що. І переконуючи себе у відсутності цих сил, ми остаточно підточуємо себе зсередини. Хвороба точить нас ззовні, а ми – зсередини. Але потрібно пам’ятати: у нас завжди є внутрішні резерви, які ми не використовуємо, до яких потрібно зуміти докопатися.
Чим же може в цьому допомогти арт-терапевт?
Завдання арт-терапевта: зупинити людину, струсонути її і сказати: повернися до тями, повір у себе. Тобто, мета арт-терапії – надихнути людину. А якщо ще й мова йде про онкологію, то дуже важливо «смикнути людини за косичку» і надихнути її на боротьбу з хворобою, змусити повірити, що у неї є на це внутрішні сили.
Про те, що це дієво, я знаю, як ніхто інший. Торік я стала себе погано почувати, пішла до лікаря і мені сказали, що у мене рак і потрібно щось робити, тому що часу залишилося не так вже й багато. Було, звичайно, дуже важко. Був період депресії, небажання ні жити, ні діяти … І мене врятувало відкриття центру. Я подзвонила своєму другу і сказала: мені потрібна робота, мені потрібно чимось займатися, я не можу сидіти вдома, у мене голова обертом іде, мені потрібні люди, мені потрібно розповідати їм і в той же час чути їх. В принципі, на той момент я вже була готова відкрити такий центр, я займалася в Чехії цим і я планувала відкриття чогось подібного в Україні, але пізніше. Проте саме робота мене врятувала, вона мене зайняла повністю. Я повністю пішла в роботу, але паралельно стала шукати лікарів. У результаті, через два місяці лікарі зняли діагноз, з’ясувалося, що пухлина доброякісна. Але ті три місяці, коли я ходила до фахівців, обстежувалася і здавала аналізи, були дуже непростими і пережити цей етап мені допомогла саме арт-терапія.
Які види арт-терапії ви застосовуєте у своєму центрі? 
У нас в центрі є як групові заняття, так і індивідуальні. Щотижня у нас проходять особливі чайні церемонії. Чайна церемонія починається з короткого пояснення правил і рекомендацій щодо участі, потім ведучий заварює чай і розповідає невелику історію з відкритим фіналом. Учасникам пропонується «дорозповісти», завершити історію – таким чином людина переносить власні тривоги і труднощі на цю, начебто, чужу, історію і отримує можливість «піднятися» над своєю ситуацією, подивитися на неї з боку і знайти варіанти рішення.
Юлія Бабенко: Арт-терапія
Є й індивідуальні заняття. Тут вже ми працюємо з особистісною проблематикою, заглядаємо більш глибоко. Використовуємо такі види арт-терапії, як музикотерапія, казкотерапія, кольоротерапія, тілесно орієнтована психотерапія та ігрова терапія. Починаємо зазвичай із казкотерапії. Навіть з дорослими. З ними, звичайно, складніше, тому що у дорослих вже є причинно-наслідкові зв’язки і з дорослими ми вже починаємо з якихось готових шаблонів. Спочатку просто підбираємо образи, починаємо приміряти ролі, наприклад, відомих казкових героїв – хто більше до душі людині, з ким він відчуває подібність. І так допомагаємо людині за допомогою казки змоделювати свою ситуацію. А вже приблизно через три-чотири тижні занять людина починає використовувати вже свій потенціал, йому вже не потрібні якісь готові казки. Він починає придумувати свої.
Також ми використовуємо музичну терапію. Музика нас піднімає, вона створює нам характер, надає бажання щось робити. Задача арт-терапевта полягає в тому, щоб в першу чергу створити правильний музичний фон для хворої людини. Само собою зрозуміло, якщо слухати суцільну нудьгу, навряд чи буде активізація яких-небудь ресурсів. Потрібно пам’ятати також, що не можна кожній людині пропонувати одне і те ж: на різних людей одна і та ж музика може впливати дуже по-різному. Тому потрібно шукати «свою мелодію».
Багато людей під час хвороби починають малювати. Це теж як спосіб знайти ресурс для того, щоб іти далі?
Звичайно. Кольоротерапія допомагає нам зобразити свій біль кольором. Від людини не потрібно особливих навичок малювання або здібностей до творчості. Вона просто передає свій душевний стан за допомогою кольору. Ми практикуємо це у нас в центрі. І дуже цікаво спостерігати, як темні, похмурі кольори з кожним заняттям стають теплішими і світлішими.
Юлія Бабенко: Арт-терапія
А можете назвати найяскравіші результати занять арт-терапією у вашій практиці?
Відповім знову-таки прикладом зі свого життя: моя дитина до 4 років взагалі не розмовляла. Але завдяки логопедичним заняттям і арт-терапії моя дочка зараз говорить цілими реченнями. Так що арт-терапія багато в чому змінила моє життя і життя моїх близьких, і я дуже хочу, щоб вона принесла користь ще багатьом і багатьом людям.
Юлія Бабенко: Арт-терапія

Всі статті розділу: "Підтримка"








Руслана Холохоренко
04.03.2017 Руслана Холохоренко

Самое сложное испытание

Євгенія Гінзбург
17.02.2017 Євгенія Гінзбург

Реабилитация. Есть ли у вас план?

Ангеліна Шостак
17.01.2017 Ангеліна Шостак

Советы от “бывалой”




Перевірити наявність ліків


Популярні