Онко портал » Антон Єрешко: «Я одужав від лімфоми, а якщо потрібно буде лікуватися, це вже проблема моєї хвороби…»

Антон Єрешко: «Я одужав від лімфоми, а якщо потрібно буде лікуватися, це вже проблема моєї хвороби…»

Антону Єрешку 38 років. Понад три роки тому у нього виявили В-крупноклітинну неходжкінську  лімфому. Говорить, відтоді життя ніби поділилося на відрізки. Це як в кіно – сюжет за сюжетом. Треба пройти томограф? Де, скільки коштує і як знайти ці гроші? Завдання поставлено – завдання виконано. І так  крок за кроком, завдання за завданням,  які в цілому можна об’єднати одним словом – вилікуватися.

Все почалося восени 2011 року – тоді несподівано з’явився біль у нозі, який щодень став нестерпнішим. Перший діагноз – запалення надкісниці. Лікарі запевнили, що  треба пройти  курс  лікування антибіотиками і все мине. Але біль тільки сильнішав. Другий діагноз – остеомієліт. Для уточнення  лікарі провели трепанаційну біопсію кістки, але  ця важка  процедура  тільки підтвердила, що лікарі знову помилилися.  Антона направили на консультацію до Києва  і вже там звернули увагу на збільшені лімфовузли, провели свої дослідження  і  назвали справжній діагноз.

 З щоденника Антона. 20 квітня 2012 року

Сьогодні сказали, що у мене рак. Як я почувався, описати складно. Це ніби йдеш вулицею у потоці людей, раптом хтось із натовпу б’є тебе по обличчю. Шок. Ти зіщулюєшся від раптовості й болю. Ти думаєш, що цього не може бути. Це може статися із ким завгодно, тільки не з тобою. 

Лімфома – це  злоякісне захворювання крові, при якому уражаються  білі клітини крові  – лімфоцити. Хворобу запускає генетичний збій в одному з лімфоцитів. В-клітинні неходжкінські лімфоми є одними з найскладніших у діагностиці. І тривалий час були одними з найскладніших у лікуванні, але останнім часом прогноз  для таких хворих суттєво змінився в кращий бік. Але про це Антон дізнався пізніше. Він розпочав лікування в Інституті раку. У  лікарні залишався лише  на одну ніч після крапельниці, потім тато на машині забирав  його в Кам`янець-Подільський. Вдома – тиждень на таблетках, ще два тижні відпочинку і знову на крапельницю.

З щоденника Антона. 5 липня 2012 року

Ще кілька днів тому мені здавалося, що я залишився сам-на-сам зі своєю проблемою. Ліг у лікарню. І раптом у моєму житті почали з’являтися люди, які мені допомагають. Один підказує, де взяти ліки, другий – де лікуватися, третій – де обстежуватися. Між усіма якась негласна домовленість один одному допомагати. Ми лежимо на сусідніх лікарняних ліжках. Нам крапають «хімію» – не вітаміни. І ми в цей час один одному найближчі люди в усьому всесвіті. Тобі, новачку, допомагають ті, хто цей етап пройшов. А далі ти допомагаєш новачкам. І цей кругообіг не зупиняється ні на мить: хтось допомагає тобі, комусь – ти.

Лікарі пояснили Антону:  для успішного результату йому потрібно  разом з хіміотерапією пройти кілька курсів так званої таргетної терапії. Для лікування використовуються штучно створені моноклональні антитіла. Зазвичай, природні антитіла в організмі  реагують на інфекцію і допомагають імунній системі захистити організм. Наприкінці дев’яностих учені навчилися штучно виробляти антитіла, які мають дещо інші завдання. А саме – знищувати пухлинні клітини. Такі антитіла отримали назву моноклональних. І на їхній основі розробили таргетний препарат для лікування В-клітинних неходжкінських лімфом. Крім того, що такий препарат  вибірково і точно діє на злоякісні В-лімфоцити, не завдаючи шкоди здоровим, він ще й приводить в дію певні імунні процеси в організмі. Єдиним недоліком такої терапії  є її вартість.  Гроші на лікування для Антона  збирали всією родиною,  але цього вистачило лише, щоб розпочати лікування.  Але так склалося, що у лікарні Антон познайомився з активістами громадської організації «Асоціація допомоги інвалідам та пацієнтам з хронічними лімфопроліферативними захворюваннями».  І саме тоді  за участю відомих рок-музикантів  ця громадська організація проводила акцію «Буду жити». З коштів, які зібрали,  частину виділили і на таргетну терапію для Антона.

З щоденника Антона. 12 липня 2012 року

Для мене стало абсолютним шоком, коли я побачив у дитячому відділенні хлопчину років шести, лисого як коліно, із великим шрамом на плечі від нещодавньої операції. Він прогулювався подвір’ям лікарні, копав будяки. І усміхався! Він так щиро тішився з того нехитрого заняття, що, здавалося, весь світ довкола звеселився.

Потім побачив дівчинку років одинадцяти. Теж зовсім лису, із ампутованою вище коліна ногою. Тато щодуху катав її на інвалідному візку по території довкола лікарні, а вона заходилася сміхом. Ось у кого треба вчитися жити! Я дивився на цих дітей і усвідомлював, що нічого у житті не тямлю. І раптом зрозумів, що я теж живу. І жити не припиняв. Я вистояв!

Антон  згадує, що якось, коли в черговий раз після «хімії» повернувся додому, у вікні своєї квартири  він побачив живу білку. Стояв і не міг відірвати погляду: стільки років там  прожив, а ніколи її не помічав і ніколи не думав,  що мала руда бестія  така  заворожуюче красива. Каже, що після хвороби  взагалі став бачити світ яскравішим.

Через два роки після  лікування Антон Єрешко  повернувся до звичайного життя. Раз на півроку він їздить до Києва на обстеження до Інституту раку.  Долучився до громадської діяльності і модерує форум все тієї ж  громадської організації, а якщо може, допомагає власною порадою тим, хто зіштовхнувся з таким діагнозом.

Антон займається сімейним бізнесом, а ще , як  історик за освітою,  не відмовляє собі у багаторічному захопленні – історичній реконструкції. Він є членом Кам’янець-Подільського міського військово-історичного товариства і  бере участь в усіх його заходах.  Проте, найбільше часу Антон намагається приділяти  родині.  Уже після лікування у Антона народилася друга донечка – Надійка. Найважливіший стимул  боротися за життя, перемагати і жити.

З щоденника Антона. 21 березня 2014 року

Сьогодні лікарі оцінюють мій стан як стабілізацію процесу. Для себе я вирішив, що одужав. А те, що мені, можливо, потрібно буде ще лікуватися – це не моя проблема. Це проблема моєї  хвороби.

 

Всі статті розділу: "Прочитати"








Руслана Холохоренко
04.03.2017 Руслана Холохоренко

Самое сложное испытание

Євгенія Гінзбург
17.02.2017 Євгенія Гінзбург

Реабилитация. Есть ли у вас план?

Ангеліна Шостак
17.01.2017 Ангеліна Шостак

Советы от “бывалой”




Перевірити наявність ліків


Популярні