Онко портал » Дізнатися про рак і вагітність одночасно

Дізнатися про рак і вагітність одночасно

diznatisya_pro_rak_i_vagitnist_odnochasnoГоловний редактор Afisha.bigmir.net Аня Довгаль поділилася своєю історією боротьби з раком і розповіла про те, як хвороба вплинула на її життя. А головне – про непростий вибір, який постав перед нею: лікування або вагітність.

Аня не могла завагітніти півтора року і почала ходити по лікарях для з’ясування причини. Черговий гінеколог подивилася на результати аналізів і порадила дівчині перевірити щитовидну залозу. «Так я дізналася, що у мене рак щитовидної залози» – згадує Аня.

У той же момент дівчина передумала планувати і народжувати дитину: «На початку всієї цієї історії я відчувала страшенний гнів через те, що всі навколо ходять вагітні, окрім мене. У всіх це виходить по клацанню пальців. А я вже і в позі берізки стою, і базальну температуру вимірюю, і що тільки не роблю – нічого не виходить. Потім ось ця новина. Я тоді вирішила, що це, мабуть, якийсь божий знак. У такій ситуації відчуваєш себе бракованим: а навіщо залишати потомство, якщо ти такий. Зрештою, живуть же люди без дітей. Майя Плісецька жила, наприклад».

Лікарі-ендокринологи теж порадили Ані почекати з вагітністю: адже попереду в неї була операція, а потім хіміотерапія: «Тобто ще як мінімум на півтора року відкладається вагітність. Я навіть думати не хотіла, скільки мені років буде на той момент, коли нарешті я зможу завести дитину».
Ані зробили операцію, під час якої їй повністю видалили щитовидну залозу. Далі за планом лікування – радіотерапія, але … Аня завагітніла: «Спочатку мені здавалося, що все це, звичайно, дуже смішно. Купила тест. Позитивний. Купила другий тест, третій, четвертий… Всі позитивні».
Перед дівчиною постала дилема: з одного боку – вона дуже хотіла дитину, з іншого – не йти на хіміотерапію не можна. Мама Ані наполягала на тому, щоб дочка зробила аборт і пройшла хіміотерапію. Прийняти рішення Ані допомогла її гінеколог: «Давай поки не будемо нічого вирішувати. Я буду вести всю твою вагітність, якщо лікарі, які проводили операцію, підтвердять, що вагітність не є протипоказанням в твоєму випадку».
Лікарі-ендокринологи одноголосно прийняли рішення, що Аня обов’язково повинна народити, а потім проходити хіміотерапію.
Вагітність пройшла добре. У Ані не було токсикозу. Протягом усієї вагітності вона приймала замісник гормону, але на плід це ніяк не вплинуло: «Це були єдині дев’ять місяців в моєму житті, коли у мене нічого не боліло. Зазвичай я реагую на будь-яку зміну погоди, у мене мігрені, а тут… Поліна була моїм «щитом», і, напевно, є ним досі».
Через три місяці після пологів Аня припинила грудне вигодовування доньки і почала приймати радіоактивний йод.
Аня зізнається, що хвороба її дуже змінила:
«До цієї історії я ніколи раніше так гостро не відчувала свою безсилість. Не розуміла, що в тому, що відбувається крім моєї волі, є великий сенс, який я не можу осягнути. Згодом весь час я дивувалася: ти можеш думати про себе як про мудру, освічену людину, але насправді ти – ніщо і нічого не вирішуєш. Іноді потрібно дійсно розслабитися і прийняти обставини. Потім, з часом ти зрозумієш, що все гаразд, просто у нас у всіх різні шляхи – зокрема, у когось шлях до вагітності такий, а в тебе ось такий.
Кілька років в мені був рак. Я цього не знала, і не відомо, коли б дізналася. Якби завагітніла протягом тих півтора років, які я намагалася, то все одно проходила б планову перевірку у ендокринолога, у мене б знайшли пухлину, і напевно вагітність довелося б перервати.
Але все вийшло дуже добре, з користю для мене. Згадуючи зараз свої думки про переривання вагітності, я вважаю це дурістю. Тепер я знаю, що рак, насправді, це просто хвороба. Не можна дозволяти хворобі, нехай і такій страшній, впливати на твої плани. Вирішуєш цю проблему і йдеш далі до своєї мети, продовжуєш жити, ніби цього не було.
Хвороба дуже змінила мене як людину. Коли розумієш, що ти не господар свого життя і нічого по суті, не контролюєш, то починаєш інакше ставитися до кожної миті.
Я до раку і я зараз – це дві різні людини.
Наприклад, якщо я сиджу на роботі, і мені раптом захотілося саме зараз з’їсти еклер, я йду і їм еклер, навіть якщо у мене нарада або важлива зустріч. Або, наприклад, якщо я чимось зайнята, а мені телефонує подруга, яку я давно не бачила, і каже, що у неї є 2 години вільного часу, і вона хоче мене побачити, – я все кидаю і йду на зустріч. Тому що я обираю життя, в якому більше речей, які приносять задоволення – тому що тільки вони мають значення.
Насправді це грандіозний урок, який мені дав рак. Я намагаюся не витрачати час на те, що мені не подобається. Я не піду прибирати в квартирі навіть перед візитом британської королеви, якщо в цей момент ми з Поліною читаємо «Білосніжку». Вдома може бути абсолютно порожній холодильник, але якщо ми з Поліною запланували поїхати в Голосієво годувати білок, то ми поїдемо і будемо їх годувати, а не вирушимо в супермаркет за продуктами. Потім я їй просто зварю макарони, і вона буде щаслива.
Зараз я набагато більше часу проводжу з родиною, з друзями і прислухаюся до себе. Я дійсно роблю переважно те, що мені хочеться.
І не вірте, тому, хто каже, ніби якщо дозволити всім людям робити тільки те, що хочеться, вони будуть лежати цілими днями на дивані і дивитися телевізор. Жодна людина не обере це для себе. Людині потрібен рух. Але перед цим нам потрібно самим собі дозволити жити так, як потрібно саме нам. І робити тільки те, що приносить радість».

Всі статті розділу: "Прочитати"








Руслана Холохоренко
04.03.2017 Руслана Холохоренко

Самое сложное испытание

Євгенія Гінзбург
17.02.2017 Євгенія Гінзбург

Реабилитация. Есть ли у вас план?

Ангеліна Шостак
17.01.2017 Ангеліна Шостак

Советы от “бывалой”




Перевірити наявність ліків


Популярні