Онко портал » Рецидив – не привід відмовити собі бути щасливою

Рецидив – не привід відмовити собі бути щасливою

17799071_759546550888086_2653561062449047121_nНезвичайна історія незвичайної Марії Ткач багатьом знайома по Фейсбуку. Понад рік тому Марії поставили онкодіагноз. Вона пройшла через важке лікування, але хвороба повернулася, і зупинити її могли тільки вартісні препарати. Кошти на них збирала вся фейсбучна тусовка. І ось Марія зробила всім подарунок – вона не тільки вибирається з хвороби, але і …вийшла заміж.

Подробиці цього зворушливого життєвого сюжету в декількох постах на тому ж Фейсбуці.

25 листопада 2016 року

Марія Ткач:

«Як важко і прикро мені писати цей пост. Я навіть не знаю як почати і що написати. Але у мене рецидив захворювання. Те, що я пережила за ці кілька днів, коли дізналася, що все повернулося, я не можу описати словами: моторошний страх, приреченість, спустошеність і перша думка – послати все до біса і дожити скільки залишилося. Але завдяки людям, які в цей момент були поруч, це дівчата, які теж пережили подібне, я вирішила боротися далі!!! Я не хочу вірити статистиці!!! Я хочу Жити! На думку деяких лікарів – мене не долікували, але це вже не важливо, хвороба повернулася, пухлина виявилася дуже агресивною. Те лікування, яке було, вже не можна повторювати.(…) Клініка, в якій я раніше лікувалася, прорахувала мені подальше лікування, яке буде тривати багато місяців  – майже 300 000грн. Про таке наша сім’я не може і мріяти. Лікування за кордоном буде коштувати ще більших грошей. Ми швидше за все будемо лікуватися у себе в Миколаєві, але однаково для нас це захмарні суми! Я дуже хочу Жити, як і будь-яка нормальна людина, і мені зараз дуже і дуже страшно».

6 листопада 2016 року.

Соломія Вітвіцька:

«У Маші знову рецидив і знову потрібні гроші. Для своїх просити не звикла, але без Вашої підтримки ніяк. Довга історія, але спробуйте дочитати.

Мій брат Северин Вітвіцький служив у Криму в славнозвісній севастопольській частині Бельбек. Познайомився з Машою незадовго до окупації, закохався. Вона підтримувала його увесь той складний і незрозумілий час, поки їхню частину блокували “ввічливі люди”, а довкола всі називали бандерівцями. Потім поїхала за ним до нового місця дислокації у Миколаїв. Вони ще не встигли обжитися чи подумати про весілля, як Маші поставити діагноз РАК. Дали максимум кілька місяців. І все ж Вони не опустили руки, а разом наполегливо борються та воюють з недугою уже рік. Лікарі дивуються та хвалять».

10 грудня 2016 року.

Марія Ткач:

«…стан був не ахті…. Воно і зараз обіцяє бажати кращого, але я ж Сильна і не Здамся, а це означає, що всі Ваші зусилля не марні!!! Тепер конкретніше, пишу я з реанімації, от якось так… Як я сюди потрапила??? А  хто його знає. ..але раз вже можу писати, то все буде ДОБРЕ. … У понеділок, 28 листопада, в Миколаївському онкодиспансері  повинні були прокапати першу хімію. Глянувши на мої вени, лікарі вирішили поставити мені Порт, це така гарна штука, ставиться під ключицю під загальним наркозом на рік, а то і більше, і потім завжди в неї і капати можна, і кров брати. У вівторок була призначена ця операція, триває вона 10-15 хв. Зі мною було довше – 45 хв, не взяв наркоз, довелося додати. Відходила від наркозу капець як, в голові стукало 3458 маленьких бридких молоточків. Наступного дня, у середу 30 листопада, капали хімію, вже в новий портик, прокапали ніби добре, навіть відразу лімфовузол зменшився, а це означає, що хімія знову підійшла Урааа!!! Але наступного дня почали падати показники крові і падали й падали. …. А потім почалася кровотеча, що в моїй ситуації не дуже добре. (…). Тепер ллють у мене кров і плазму. Хочу сказати окреме спасибі друзям мого чоловіка, офіцерам, які в п’ятницю здавали для мене кров і в понеділок ще поїдуть здавати. Дякую Вам, мої Чарівники, за кожну копієчку, щодня витрачається і витрачається багато грошей. Всі чеки намагаємося збирати. Так багато людей відгукується, що дає Віру, Силу і Надію. Справжні рідні люди пізнаються в біді, і тільки в цій біді це починаєш розуміти».

17634663_759546527554755_1664429462738644887_n

11 грудня 2016 року.

Марія Ткач:

«Коханий подарував каблучку на День народження, 15 листопада, тоді ще не знали, що рецидив. Я ось лежу собі в реанімації і думаю, так що тепер – заміж не виходити??? От ви як думаєте?? Може вийти?? Хочу заміж і плаття довге і не пишне))) тільки от на голову що – бантик прибити? P. S. Дівчата, накидайте, пліз, в коментах красивих суконь, дуже прошу))піду я заміж!!!»

13 грудня 2016 року

Марія Ткач:

«Мене перевели з реанімації, показники крові поповзли вгору, повільно, але впевнено. Почуваюся краще. І це все Завдяки Вам! Спасибі Вам за кожну копійку, за кожну Молитвочку, за кожне Слово і кожну Добру Думку про мене) Я обіцяю не здатися!!! Я буду прикладом!!! Я буду боротися!!! Ви – мої Ангели-Охоронці). Я хочу сказати Велике Окреме Спасибі Михайлець Богдану Юрійовичу, я не знаю чому ви мені допомагаєте, адже ми не знайомі, але я низько вклоняюся Вам і кожен день Дякую Богові за Вас. Хочу Жити і Буду!»

26 грудня 2016 року

Марія Ткач:

«День сьогодні гарний! Позавчора прокапали хімію, вчора взяли кров і там все в нормі. Сьогодні я вдома!!! Я змогла, хоча здавалося, у якісь моменти, що…. Отож, тепер треба набиратися сил, запасатися терпінням і замовляти подарунки Діду Морозу, у мене, звичайно, є тільки одне бажання – БУТИ ЗДОРОВОЮ!»

31 грудня 2016 року

Марія Ткач:

«Для мене це був дуже важкий рік. Лікарні, реанімації, хіміотерапія, опромінення, і найстрашніше – повернення хвороби через 2 місяці. Але блін, було ж і гарне!!! Були ж і Перемоги і найголовніша Перемога – Я ВИЖИЛА І Я ЖИВУ!!! Я навчилася вірити в Чудеса і вони стали зі мною почали відбуватися! Я навчилася вірити в Добро і в те, що є Добрі Люди і величезна кількість Добрих Людей з’явилася в моєму Житті! Я зрозуміла, як багато означають СЛОВА, коли лікар говорить, що у тебе є багато шансів і ще рано опускати руки і у тебе ніби виростають крила за спиною, і ти одразу починаєш почуватися краще! (….)Ще в моєму житті з’явилися чудові дівчата з світу Феніксів, це такі ж, як і я, Особливі Люди, які вміють цінувати Життя, тому що були на грані… Ще я змогла вчора і сьогодні вибратися в місто і купити всім подарунки!!! А ще у мене є улюблена донечка!!! А ще я кохаю і кохана!!!»

8 квітня 2017 року

Марія Ткач:

«Дуже довго я не писала, хвалитися в плані здоров’я поки особливо нічим, маленькими кроками рухаюся вперед Завдяки Вашій підтримці звичайно) Чесно скажу, не просто мені дається лікування цього разу, але СЬОГОДНІ НЕ ПРО ЦЕ. Сьогодні я щаслива!!! Вчора мені робили переливання крові, а сьогодні я стала дружиною майора, але найголовніше – мого коханого і справжнього чоловіка. Дякую, Коханий, за тебе Такого твоїм Батькам))) Порадійте за нас у цей день. А влітку у Львові вінчання і ми Всіх чекаємо в гості)))17760218_759546544221420_2028600706396629194_n

Всі статті розділу: "Прочитати"








Руслана Холохоренко
04.03.2017 Руслана Холохоренко

Самое сложное испытание

Євгенія Гінзбург
17.02.2017 Євгенія Гінзбург

Реабилитация. Есть ли у вас план?

Ангеліна Шостак
17.01.2017 Ангеліна Шостак

Советы от “бывалой”




Перевірити наявність ліків


Популярні